Синдром «замороженого плеча»
Плечовий суглоб є одним з найскладніших суглобів організму. Його утворюють кістки плеча, лопатки та ключиці, вкриті захисною оболонкою, наповненою рідиною. Ця суглобова капсула, яка складається переважно зі зв’язок, забезпечує кісткам стабільність та запобігає їх тертю між собою. Висока рухливість та особливості анатомічної будови вимагають точної центрації голівки плечової кістки у плечовому суглобі. Лише злагоджена робота м’язово-зв’язкового апарату дозволяє цьому суглобу діяти без обмежень руху та болючості.
Анонс новин, подій, публікацій
Внаслідок особливостей будови та функціонування, а також через постійні навантаження, плечовий суглоб схильний до частих травм та захворювань, одним з яких є синдром «замороженого плеча».
"Внаслідок особливостей будови та функціонування, а також через постійні навантаження, плечовий суглоб схильний до частих травм та захворювань, одним з яких є синдром «замороженого плеча»."
Синдром «замороженого плеча» – це клінічний феномен, який проявляється болем та обмеженням рухливості в плечовому суглобі з подальшим настанням скованості, хворобливого обмеження рухів у плечовому суглобі.
"«Заморожене плече» обумовлюється зменшенням еластичності капсули плечового суглоба, її ураженням та ущільненням, запаленням вистилаючої порожнини, потовщенням та розтягненням синовіальної оболонки, що унеможливлює виконання повного обсягу рухів"
«Заморожене плече» обумовлюється зменшенням еластичності капсули плечового суглоба, її ураженням та ущільненням, запаленням вистилаючої порожнини, потовщенням та розтягненням синовіальної оболонки, що унеможливлює виконання повного обсягу рухів (головним чином, відведення та обертання, наприклад, при спробах розчесатись, почухати спину, поправити комір). Домінує відчуття скованості суглоба, хоча біль також може з’являтись. Синдром «замороженого плеча» може виникнути внаслідок пошкодження обертальної манжети (найчастіше), ускладнень вірусної інфекції, на тлі ревматизму, остеоартриту, при хронічних перенавантаженнях та при повторній травмі м’яких тканин навколо плечового суглоба. До нього також часто відносять «плечелопатковий періартрит». У деяких випадках симптоми поступово проходять самі собою, зазвичай протягом 6-18 місяців. Однак частіше стається так, що захворювання набуває хронічного характеру і потребує комплексного, а іноді й тривалого лікування. Лікування базується на виконанні спеціальних вправ, іноді призначають ін’єкції стероїдів (блокади), а також НПЗП та інші препарати в комплексі з фізіотерапією.
«Заморожене плече» найчастіше зустрічається в осіб віком від 40 до 60 років і характеризується спайками або ущільненням суглобової капсули. Також до процесу можуть бути залучені м’язи в області плечового суглоба.
Причини, що викликають синдром «замороженого плеча»
-
Механічні травми
Свіжі забої, переломи, і навіть старі ушкодження в цій області служать факторами, які прямо впливають на виникнення недуги. -
Нерівномірне навантаження на хребет та плече
Робота, яка передбачає довге перебування в нерухомості, в незручній позі, з частим підйомом рук вгоду порушує кровообіг у тканинах. -
Порушення метаболічних та обмінних процесів в організмі
Онкологія, цукровий діабет через постійне вживання інсуліну, зміна гормонального фону у жінок в період менопаузи порушують нормальний метаболізм та обмін речовин. -
Наявність супутніх захворювань, в тому числі спадкових
Причиною нерідко стають хронічні патології кровообігу, дихальної, нервової, серцево-судинної систем, періартрит іншого суглоба, остеохондроз шийного відділу хребта.
Фактори, що підвищують ризик виникнення синдрому «замороженого плеча»
-
Низька фізична активність
Відсутність достатнього фізичного навантаження для м'язів плеча може спричинити патологічні процеси у хрящових тканинах. -
Шкідливі звички
Негативний вплив алкоголю та нікотину на організм здатні підвищити імовірність розвитку даної патології.
Клінічні прояви різноманітні у різні періоди захворювання.
Початок, зазвичай, спонтанний: протягом 1-3 тижнів наростають болі в одному плечовому суглобі; біль мало пов’язаний з якимось конкретним рухом, часто посилюється вночі та в положенні лежачи на хворому плечі. Тривалість «больової» фази за відсутності лікування – від 3 місяців до року, потім інтенсивність болю поступово зменшується.
Потім настає фаза «скованості» — власне, безболісне обмеження обсягу рухів суглоба. Характерний вигляд пацієнта у цей період захворювання і дав йому назву – «анкілозування» або «заморожене плече». Ця фаза триває від 4 до 12 місяців, змінюючись періодом завершення, протягом якого обсяг рухів у суглобі поступово відновлюється.
У більшості випадків захворювання завершується одужанням, проте у половини пацієнтів не відбувається відновлення первинного обсягу рухів. Тривалість фази завершення – 12-24 місяці.
Діагностика та клінічне обстеження
Перед тим, як розпочати лікування, фахівець-ортопед проводить ряд обстежень, які дадуть змогу виключити певні причини захворювання. Наприклад, синдром «замороженого плеча» та артроз плечового суглоба мають схожі симптоми. В деяких випадках ці патології додатково супроводжуються запаленням навколосуглобової сумки плеча. Таким чином, медицина знає декілька причин виникнення болю у плечі. Основну причину її виникнення можна визначити лише в ході правильної та всебічної діагностики.
Етапи діагностики:
1. Анамнез: діагностична консультація лікаря
Під час збору анамнезу, складання історії хвороби, лікар ставить пацієнту кілька питань стосовно стану його здоров’я:
- Попередні та нинішні захворювання
- Загальний стан
- Наявність хвороб, спричинених порушенням обміну речовин (діабет, подагра)
- ДТП або інші випадки, пов’язані з травмами плеча
- Перенавантаження та удари
- Спортивні навантаження та особливості професійної діяльності
В такий спосіб лікар складає повну картину можливих впливів, недоліків та схильності до виникнення патології.
2. Фізичний огляд та клінічне обстеження
Під час огляду, лікар ортопед-травматолог звертає особливу увагу на наступні аспекти:
- Болючість при натисканні (підвищена чутливість)
- Набряклість
- Гіпертермія та зміна кольору шкіри
- Особливості постави
Спеціальні тестування для визначення сили та рухливості руки під час рухів у різних напрямках вказують на імовірні розриви та травми сухожилків.
3. Апаратне обстеження плечового суглоба: УЗД, рентген, МРТ
Сучасна медицина пропонує кілька апаратних методів діагностики, кожен з яких виявляє різні аспекти захворювання.
УЗД (ультразвукове дослідження) дозволяє лікарю перевірити рухливість м’язів, сухожилків та м’яких тканин плеча. Крім того, ультразвукове дослідження візуалізує набряки та накопичення у бурсі зайвої рідини. На УЗД видно структурні пошкодження плеча, наприклад, розриви сухожилків та м’язів, відкладення кальцію.
Рентгенограма
Рентгенівський знімок не відображає стан м’яких тканин, на ньому видно лише положення та стан кісток плечового суглоба. На знімку видно достатність простору між голівкою плечової кістки, акроміоном та лопаткою. За розміром простору та положенням голівки можна визначити, що імпінджмент синдром не є причиною запалення синовіальної сумки плеча.
МРТ (Магнітно-резонансна томографія)
МРТ дає змогу отримати інформацію про пошкодження м’яких тканин, запальних процесах, а також структурних змінах хрящової тканини плечового суглоба. Для лікування «замороженого плеча» МРТ не є основним методом діагностики. Якщо у пацієнта підозрюють запалення слизової сумки, фахівці ортопедичних клінік спочатку виконують УЗД.
Перед початком лікування необхідно провести обстеження, щоб виключити розриви сухожилків і травми кісткових структур. МРТ проводиться лише у разі ускладненої форми захворювання та дозволяє прийняти остаточне рішення стосовно найбільш доцільної форми лікування хвороби. Також магнітно-резонансна томографія допомагає правильно обрати метод хірургічного лікування та підготуватись до операції.
Лабораторний аналіз крові та суглобової рідини
Лабораторна діагностика
- Діабет
- Подагра
- Ревматизм
- Бактеріальні запалення (септичний бурсит)
- Артрит
Захворювання органів руху не завжди є прямою причиною болю в плечі. Дискомфорт у плечовому суглобі пацієнт може відчути і внаслідок порушення обміну речовин, який обмежує рухливість та спричиняє біль. То таких патологій відносяться, наприклад, ревматоїдний артрит – запальне аутоімунне захворювання. Аналіз крові демонструє наявність ревма-факторів, що дозволяє підтвердити ревматоїдний артрит. Крім того, клінічний аналіз крові допомагає виключити бактеріальні інфекції, адже якщо кількість лейкоцитів у крові підвищена – збільшується імовірність захворювання.
Лікування «замороженого плеча»
Лікування «замороженого плеча» завжди комплексне та залежить безпосередньо від стадії захворювання.
Для консервативного лікування цього захворювання використовують:
- фізіотерапія та біологічне лікування, засновані на клітинних технологіях;
- лікувальні блокади, включно з гормональними препаратами;
- прийом нестероїдних та знеболювальних лікарських препаратів;
- ЛФК та кінезіотейпування, досить ефективною є мануальна терапія.
Якщо консервативне лікування не приносить бажаного результату і пацієнт продовжує відчувати біль та скутість рухів, які порушують звичний спосіб життя, застосовують хірургічне лікування за допомогою артроскопа.
Метод артроскопії, який передбачає розтягнення оболонки та часткове розрізання рубцевих тканин
Хірургічне лікування:
- Метод артроскопії, який передбачає розтягнення оболонки та часткове розрізання рубцевих тканин.
- Хірургічне видалення запалених ділянок, фібром та спайок для зняття гострого больового синдрому, повного відновлення функціональності руки.
Після хірургічного видалення навколосуглобової сумки плеча (бурсектомія) протягом короткого часу на тому ж місці утворюється нова бурса, яка бере на себе функції видаленої тканини у повному обсязі.
Рухові функції плеча відновлюються через кілька днів після операції. Больовий синдром зникає відразу.
Майже відразу пацієнт може рухати плечем як і раніше та повернутись до попередньої активності. Шви знімаються приблизно через 10 днів. У складних випадках проводиться післяопераційна терапія та реабілітація.