Травматичні пошкодження та захворювання ліктьового суглоба
У цьому матеріалі ми хочемо описати та систематизувати більшість імовірних проблем з ліктьовим суглобом, симптоматику, характер протікання захворювання або травматичного пошкодження, прогноз, особливості лікування, діагностики та реабілітації.
Більшість травматичних пошкоджень на захворювань верхніх кінцівок мають істотний вплив на якість життя людини і можуть стати причиною інвалідності, часткової втрати працездатності або створити істотний дискомфорт та порушити звичний спосіб життя. Не є винятком і травми ліктьового суглоба.
Як завжди, почнемо з анатомії.
Ліктьовий суглоб (art. Cubiti) має дуже складну та унікальну в своєму роді будову. Ліктьовий суглоб утворений суглобовою поверхнею дистального епіфізу плечової кістки – її блоком – та голівкою виростка, суглобовими поверхнями на ліктьовій кістці – блоковою та променевою вирізками ліктьової кістки, а також голівкою та суглобовим обводом променевої кістки. Суглоб складний (articulatio composita), адже складається з трьох суглобів, причому кожен з них має свою форму. При цьому, всі три суглоби об’єднуються в один спільною суглобовою капсулою, іннервацією та кровопостачанням. Як і в усіх суглобах, контактні поверхні кісток, які утворюють суглоб, вкриті щільним гіаліновим (суглобовим) хрящем.
Кістки променевого суглоба
1. Променева кістка 2. Горбистість променевої кістки 3. Шийка променевої кістки 4. Голівка променевої кістки 5. Голівка виростка променевої кістки
6. Латеральний надвиросток 7. Променева ямка 8. Латеральний надвиростковий гребінь 9. Плечова кістка 10. Вінцева ямка 11. Медіальний надвиросток 12. Блок плечової кістки 13. Вінцевий відросток 14. Горбистість променевої кістки 15. Ліктьова кістка 16. Ліктьовий відросток
17. Борозна ліктьового нерва 18. Ямка ліктьового відростка 19. Латеральний край 20. Суглобовий обвід; плечо-ліктьовий суглоб 24. Медіальний надвиростковий гребінь
Ліктьовий суглоб Капсула та зв’язки
1. Променева кістка 2. Двоголовий м’яз плеча 3. Ліктьова колатеральна зв’язка 4. Кільцева зв’язка променевої кістки 5. Променева колатеральна зв’язка 6. Суглобова капсула 7. Плечова кістка 8. Коса хорда 9. Ліктьова кістка 10. Кільцева зв’язка променевої кістки
11. Синовіальна мембрана, синовіальний шар 12. Вінцева ямка 13. Фіброзна мембрана; фіброзний шар; суглобова капсула 14. Ямка ліктьового відростка 15. Ліктьовий відросток 16. Блок плечової кістки 17. Суглобовий хрящ (відсутній в NA)
Ліктьовий суглоб складається з трьох суглобів: плечо-ліктьового, плечо-променевого та променево-ліктьового проксимального. Ці три суглоби мають одну загальну капсулу і одну суглобову порожнину, представляючи, таким чином, складний суглоб.
Плечо-ліктьовий суглоб (articulutio humeroulnaris) має блоковидну (частково гвинтоподібну) форму з віссю обертання, яка проходить поперечно та відноситься до гвинтоподібних суглобів. Плечо-променевий суглоб має кулеподібну форму, утворений голівчастим підвищенням плечової кістки та ямкою голівки променевої кістки. Проксимальний променево-ліктьовий суглоб є типовим циліндричним суглобом, знаходиться між променевою вирізкою ліктьової кістки та суглобовим обводом голівки. З цих трьох суглобів, найкраще намацується положення щілини плечо-променевого суглоба у ямці, яка знаходиться на задній поверхні передпліччя у його верхнього кінця з променевої сторони (у верхній променевій ямці або «ямці краси»).
Плечо-променевий суглоб (articulatio humeroradialis)
Складається із суглобових поверхонь голівки виростка плечової кістки та суглобової ямки голівки променевої кістки. За своєю формою відноситься до кулеподібних, але рух у ньому здійснюється не по трьом, а лише по двом осям – вертикальній та фронтальній.
Проксимальний променево-ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris proximalis)
З’єднунє променеву вирізку ліктьової кістки та обвід голівки променевої. За формою відноситься до циліндричних, що забезпечує рух навколо вертикальної осі.
Складна будова ліктя забезпечує йому такі види рухів, як згинання та розгинання, супінацію та пронацію передпліччя.
До ліктьового суглоба відносяться наступні зв’язки:
1. Ліктьова колатеральна зв’язка, lig. collaterale ulnare, тягнеться від основи медіального надвиростка плечової кістки вниз, а, віялоподібно розширяючись, прикріплюється біля краю блокової вирізки плечової кістки.
2. Променева колатеральна зв’язка, lig. collaterale radiale, починається від основи латерального надвиростка плечової кістки, тягнеться вниз до зовнішньої поверхні голівки променевої кістки, де розділяється на два пучки. Ці пучки набувають горизонтального напряму, і, огинаючи голівку променевої кістки спереду та ззаду, прикріплюються до країв променевої вирізки ліктьової кістки. Поверхневі шари зв’язки зростаються з сухожилками розгиначів, глибокі переходять у кільцеву зв’язку променевої кістки.
3. Кільцева зв’язка променевої кістки, lig. anulare radii, охоплює суглобову поверхню голівки променевої кістки з передньої, задньої, латеральної сторін, і, прикріплюючись до переднього та заднього країв променевої вирізки променевої кістки, утримує променеву кістку біля ліктьової.
4. Квадратна зв’язка, lig. quadratum, являє собою пучки волокон, які з’єднують дистальний край променевої вирізки променевої кістки з шийкою променевої кістки.
У ліктьовому суглобі бокові рухи відсутні, оскільки вони гальмуються міцними колатеральними зв’язками. Загалом, ліктьовий суглоб є блоковим суглобом з дещо гвинтоподібною формою ковзання суглобових поверхонь.
М’язовий каркас
Ліктьовий суглоб захищений м’язовим каркасом, який складається з великої кількості м’язів згиначів та розгиначів. Саме їх злагоджена робота і дозволяє виконувати тонкі та точні рухи в лікті. М’язи плеча, які беруть участь у русі ліктьового суглоба, в свою чергу, поділяються на дві групи. Передню групу складають м’язи-згиначі: плечовий м’яз та двоголовий м’яз плеча. До задньої групи відносяться м’язи-розгиначі: триголовий м’яз плеча та ліктьовий м’яз.
1-2
1. Поверхневі м’язи плеча та передпліччя в області ліктьового суглоба. Вид спереду, ліва сторона передпліччя.
1) двоголовий м’яз плеча, 2) плечовий м’яз, 3) круглий пронатор, 4) сухожилок двоголового м’яза плеча, 5) плечо-променевий м’яз, 6) м’яз – променевий згинач зап’ястка, 7) довгий долонний м’яз,
8) медіальна голівка триголового м’яза плеча, 9) ліктьова ямка, 10) медіальний надвиросток плечової кістки, 11) апоневроз двоголового м’яза плеча, 12) м’яз – ліктьовий згинач зап’ястка, 13) м’яз – поверхневий згинач зап’ястка,
2. Поверхневі м’язи плеча та передпліччя в області правого ліктьового суглоба. Вид ззаду, задня поверхня передпліччя.
1) триголовий м’яз плеча, 2) сухожилок триголового м’яза плеча, 3) медіальний надвиросток плечової кістки, 4) ліктьовий відросток, 5) ліктьовий м’яз, 6) фасція передпліччя, 7) м’яз ліктьовий розгинач зап’ястка (під фасц.), 8) м’яз ліктьовий згинач зап’ястка, 9) плечо-променевий м’яз, 10) м’яз – довгий променевий розгинач зап’ястка, 11) латеральний надвиросток плечової кістки, 12) загальний сухожилок розгиначів, 13) м’яз – короткий променевий розгинач зап’ястка, 14) м’яз – розгинач пальців
3-4
3. Глибокі м’язи плеча та передпліччя в області правого ліктьового суглоба. Вид спереду, долонна сторона передпліччя
) плечовий м’яз, 2) плечо-променевий м’яз, 3) двоголово-променева сумка, 4) м’яз-супінатор 5) довгий променевий розгинач зап’ястка, 6) круглий пронатор (відрізаний), 7) медіальна голівка триголового м’яза плеча, 8) медальна міжм’язова перегородка плеча, 9) медіальний надвиросток, 10) сухожилок двоголового м’яза плеча (відрізаний), 11) глибокий згинач пальців, 12) довгий згинач великого пальця, 13) ліктьовий згинач зап’ястка
4. Глибокі м’язи передпліччя в області правого ліктьового суглоба. Вид ззаду, задня поверхня передпліччя.
1) ліктьовий нерв, 2) медіальна міжм’язова перегородка плеча, 3) медіальний надвиросток, 4) сухожилок триголового м’яза плеча, 5) ліктьовий відросток, 6) ліктьовий м’яз, 7) ліктьовий згинач зап’ястка, 8) ліктьова кістка, 9) латеральна міжм’язова перегородка, 10) плечо-променевий м’яз, 11) довгий променевий розгинач зап’ястка, 12) латеральний надвиросток, 13) загальний сухожилок розгиначів, 14) короткий променевий розгинач зап’ястка, 15) супінатор, 16) круглий пронатор, 17) променева кістка
Більшість м’язів, які оточують променевий суглоб, в основному розташовані в області плеча або передпліччя і, відповідно, починаються або закінчуються далеко від ліктьового суглоба. Тому тут ми розглянемо лише найближчі до нього м’язи, решта в у значній мірі відносяться до тем «анатомія плеча» та «анатомія передпліччя».
М’язи плеча
М’язи плеча, які беруть участь у русі ліктьового суглоба, в свою чергу, поділяються на дві групи. Передню групу складають м’язи-згиначі: плечовий м’яз та двоголовий м’яз плеча. До задньої групи відносяться м’язи-розгиначі: триголовий м’яз плеча та ліктьовий м’яз.
Плечовий м’яз починається від нижньої половини передньої поверхні плечової кістки та від міжм’язових перегородок плеча, а прикріплюється до горбистості ліктьової кістки та її вінцевого відростка. Плечовий м’яз покритий спереду двоголовим м’язом плеча. Функція променевого м’яза полягає в її участі у згинанні передпліччя.
Двоголовий м’яз плеча має дві голівки, які починаються на лопатці від надсуглобового горбка (довга голівка) та від дзьобоподібного відростка (коротка голівка). М’яз прикріплюється на передпліччі до горбистості променевої кістки та фасції передпліччя. Він належить до двосуглобових м’язів. Відносно плечового суглоба, двоголовий м’яз є згиначем плеча, а відносно ліктьового – згиначем та супінатором передпліччя.
Оскільки дві голівки двоголового м’яза плеча, довга та коротка, прикріплюються до лопатки на деякій відстані одна від одної, то функції їх відносно руху плеча неоднакові: довга голівка згинає та відводить плече, коротка – згинає та приводить його.
Щодо передпліччя, двоголовий м’яз є потужним згиначем, оскільки має значно більше, ніж плечовий м’яз, плече вили, і, крім того, є супінатором у більшій мірі, ніж власне супінатор передпліччя. Супінаторна функція двоголового м’яза дещо зменшується внаслідок того, що своїм апоневрозом м’яз переходить у фасцію передпліччя.
Двоголовий м’яз плеча розташований на передній його поверхні, безпосередньо під шкірою і власне фасцією; м’яз легко намацується як у своїй м’язовій частині, так і в сухожилковій, у місці прикріплення до променевої кістки. Особливо помітний цей сухожилок під шкірою при зігнутому передпліччі. Під зовнішнім та внутрішнім краями двоголового м’яза плеча добре помітні медіальна та латеральна плечові борозни.
Триголовий м’яз плеча розташований на задній поверхні плеча, має три голівки та є двосуглобовим м’язом. Він бере участь у рухах як плеча, так і передпліччя, спричиняючи розгинання та приведення у плечовому суглобі і розгинання – у ліктьовому.
Довга голівка триголового м’яза починається від підсуглобового горбка лопатки, а медіальна та латеральна голівки – від задньої поверхні плечової кістки (медіальна нижче, а латеральна – вище борозни променевого нерва) та від внутрішньої та зовнішньої міжм’язових перегородок. Усі три голівки сходяться разом до одного сухожилка, яке, закінчуючись на передпліччі, прикріплюється до ліктьового відростка ліктьової кістки.
Цей великий м’яз лежить поверхнево під шкірою. Порівняно зі своїми антагоністами, згиначами плеча та передпліччя, вона слабша.
Між медіальною та латеральною голівками триголового м’яза плеча, з одного боку та плечовою кісткою з другого знаходиться плечо-м’язовий канал, у ньому проходить променевий нерв та глибока артерія плеча.
Ліктьовий м’яз починається від латерального надвиростка плечової кістки та променевої колатеральної зв’язки, а також фасції; прикріплюється вона до верхнього відділу задньої поверхні та частково до ліктьового відростка ліктьової кістки у її верхній чверті. Функція м’яза полягає у розгинанні передпліччя.
Фасція передпліччя сильно розвинена, особливо на задній поверхні передпліччя. Щільним футляром повна покриває м’язи передпліччя та розділяє їх міжм’язовими перегородками. Ззаду фасція передпліччя прикріплюється до ліктьового відростка та заднього краю ліктьової кістки. Дистально переходить у фасції долоні та задньої поверхні кисті. На межі з кистю утворюються потовщення, які називаються на задній поверхні утримувачами розгиначів, а на долонній поверхні – утримувачами згиначів; вони укріплюють сухожилки м’язів, що проходять від передпліччя на кисть та до пальців, створюючи найбільш сприятливі умови для виявлення сили м’язів.
М’язи передпліччя
Тут ми розглянемо лише ті м’язи передпліччя, які захоплюють ліктьовий суглоб. М’язи передпліччя поділяються на дві групи: передню складають згиначі передпліччя, кисті та пальців, а також пронатори передпліччя; задню – розгиначі передпліччя, кисті та пальців, а також супінатор передпліччя. Ці групи м’язів мають поверхневий та глибокий шари.
До поверхневого шару передньої групи м’язів відносяться: круглий пронатор, променевий згинач кисті, ліктьовий згинач кисті, довгий долонний м’яз та поверхневий згинач пальців, а до глибокого шару – глибокий згинач пальців, довгий згинач великого пальця та квадратний пронатор.
Круглий пронатор тягнеться навскіс, зверху та зсередини вниз та назовні. Він починається від медіального надвиростка плечової кістки та, частково, вінцевого відростка ліктьової кістки, а прикріплюється до зовнішньої та передньої поверхонь променевої кістки в області її середини.
Функція цього м’яза полягає в тому, що вона бере участь у згинанні та пронації передпліччя. Якщо при напрузі цього м’яза пронація неможлива через роботу антагоністів (супінаторів), а для згинання перешкод з боку розгиначів передпліччя немає, цей м’яз працює як згинач. У протилежному випадку вона працює як згинач.
Круглий пронатор обмежує зсередини ліктьову ямку, зовнішньою межею якої є плечо-променевий м’яз. Дно ямки утворює плечовий м’яз. У ліктьовій ямці намацується сухожилок двоголового м’яза плеча.
Променевий згинач зап’ястка тягнеться від плечової кістки та частково від фасції передпліччя. Цей м’яз має веретеноподібну форму і лежить поверхнево під шкірою; у нижній третині передпліччя легко намацується її сухожилок. Починаючись від медіального надвиростка плеча та його внутрішньої міжм’язової перегородки, він проходить на кисть під зв’язкою-утримувачем згиначів та прикріплюється до основи другої п’ястної кістки.
Функція променевого згинача зап’ястка визначається тим, що він є багатосуглобовим м’язом, що бере участь не лише у рухах променево-зап’ясткового та зап’ястково-п’ясткового суглобів, а й у згинанні передпліччя у ліктьовому суглобі. Оскільки променевий згинач зап’ястка проходить по передпліччу навскіс, зверху вниз та зсередини назовні, він також є частково пронатором передпліччя та кисті.
Ліктьовий згинач зап’ястка має дві голівки – плечову та ліктьову. Перша починається від медіального надвиростка плечової кістки, а друга – від ліктьової кістки та фасції передпліччя. Своїм дистальним кінцем м’яз доходить до горохоподібної кістки та прикріплюється до неї. В свою чергу, зв’язки від горохоподібної кістки до гачкоподібної та п’ятої п’ясткової кісток є ніби продовженням тяги цього м’яза. Горохоподібна кістка сприяє збільшенню плеча сили ліктьового згинача зап’ястка, і, відповідно, моменту обертання його як згинача всієї кисті.
Довгий долонний м’яз не є постійним, в деяких випадках може бути відсутній. Починаючись від медіального надвиростка плечової кістки та від фасції передпліччя, вона розташована на його передній стороні настільки поверхнево, що при скороченні нескладно побачити її під шкірою та намацати її сухожилок. Вона має вузьку веретеноподібну форму і дуже довгий сухожилок, який, переходячи на долонну поверхню кисті, продовжується як долонний апоневроз. При скороченні м’яз натягує долонний апоневроз та бере участь у згинанні кисті.
Поверхневий згинач пальців починається від медіального надвиростка плечової кістки, а також від ліктьової та променевої кісток і має дві голівки – плечо-ліктьову та променеву. Цей м’яз знаходиться у проміжку між променевим та ліктьовим згиначами зап’ястка і дещо прикрита ними, а також довгим долонним м’язом, плечо-променевим м’язом та круглим пронатором. Поверхневий згинач пальців має чотири сухожилки, які йдуть до другого, третього, четвертого та п’ятого пальців. Таким чином він, по суті, складається з чотирьох окремих м’язів, які мають спільне місце початку та різні місця прикріплення. Сухожилки цього м’яза проходять та кисть через канал зап’ястка, розташований під зв’язкою-утримувачем згиначів, і прикріплюються, розщеплюючись кожен на дві ніжки, у бокових поверхнях середній фаланг другого-п’ятого пальців.
Функція поверхневого згинача пальців полягає у згинанні середніх фаланг. Будучи багатосуглобовим м’язом, він спричиняє також згинання в усіх суглобах кисті, крім дистальних міжфалангових. З огляду на те, що сухожилки цього м’яза, пройшовши через зап’ястний канал, розходяться в сторони до пальців, їх згинання супроводжується приведенням до середнього пальця. Плечо-ліктьова голівка поверхневого згинача пальців, яка іде від плечової кістки, розташована спереду від ліктьового суглоба та має таким чином, деякий момент обертання як згинач передпліччя. При розігнутому передпліччі тонус цього м’яза, зокрема його плечо-ліктьової голівки, більше, а при зігнутому – менше. При розгинанні кисті одночасно відбувається розтягування м’яза, завдяки чому її тонус підвищується. Цим можна пояснити те відоме явище, що при розігнутій кисті виконати повне розгинання пальців значно складніше, ніж при зігнутій. Задня група м’язів передпліччя включає плечо-променевий м’яз, довгий та короткий променеві розгиначі зап’ястка, ліктьовий розгинач зап’ястка, розгинач пальців та розгинач мізинця (поверхневий шар), розгинач вказівного пальця, довгий м’яз, що відводить великий палець, довгий та короткий розгиначі великого пальця, м’яз-супінатор (глибокий шар).
Плечо-променевий м’яз хоч і розміщений на передньо-латеральній поверхні передпліччя та бере участь у його згинанні, відноситься до задньої групи, оскільки має спільний розвиток з м’язами цієї групи. Плечо-променевий м’яз починається від плечової кістки вище її латерального надвиростка та від зовнішньої міжм’язової перегородки, а прикріплюється під латеральним шилоподібним відростком до променевої кістки, займаючи зовнішній відділ передньої поверхні передпліччя. Він має видовжену веретеноподібну форму і при згинанні передпліччя, особливо якщо цей рух відбувається під час подолання якогось опору, чітко виступає і добре намацується під шкірою. Функція цього м’яза полягає в тому, що він є не лише згиначем передпліччя, а й бере участь у супінації, якщо його проновано. Якщо ж передпліччя супіновано, цей м’яз, скорочуючись, його пронує.
Довгий променевий розгинач зап’ястка розташований поверхнево під шкірою, і при скороченні нерідко буває добре видимий. Він починається від латерального краю плечової кістки, зовнішньої міжм’язової перегородки та зовнішнього надвиростка. Цей м’яз ще на передпліччі іде під м’язами, які прямують до великого пальця, проходить під зв’язкою-утримувачем розгиначів та сухожилком довгого розгинача великого пальця; прикріплюється до основи другої п’ястної кістки. Оскільки рівнодіюча цього м’яза проходить дуже близько до поперечної осі ліктьового суглоба (спереду від неї), її участь у згинанні передпліччя незначна.
Функція довгого променевого розгинача зап’ястка полягає у тому, що він є сильним розгиначем кисті. Працюючи ізольовано, він виконує її розгинання та дещо відведення.
Короткий променевий розгинач зап’ястка розташований дещо позаду довгого променевого розгинача, починається від латерального надвиростка плечової кістки та від фасції передпліччя, прикріплюється до основи третьої п’ястної кістки. Цей м’яз, як і довгий розгинач, проходить під довгими м’язами, які йдуть до великого пальця. Функція короткого розгинача полягає у тому, що він не лише розгинає кисть, а й одночасно відводить її. Однак, порівняно з довгим розгиначем, момент обертання короткого розгинача як м’яза, що відводить кисть, значно менше, оскільки його рівнодіюча проходить значно ближче до передньозадньої осі променево-зап’ясткового суглоба.
Ліктьовий розгинач зап’ястка починається від латерального надвиростка плечової кістки, променевої колатеральної зв’язки та фасції передпліччя. Спускаючись на кисть, м’яз іде у борозні між голівкою ліктьової кістки та медіальним шилоподібним відростком та прикріплюється до основи п’ятої п’ястної кістки. Цей м’яз по всій своїй довжині прилягає до ліктьової кістки, і при тонкій шкірі та добре розвинених м’язах може легко намацуватись. Щодо ліктьового суглоба вона має незначний момент обертання. Функція м’яза полягає у розгинанні та приведенні кисті.
Розгинач пальців розташований поверхнево на задній стороні передпліччя. Він починається від латерального надвиростка плечової кістки, променевої колатеральної зв’язки, кільцевої зв’язки променевої кістки та фасції передпліччя; на середині передпліччя переходить у сухожилки, які проходять під зв’язкою-утримувачем розгиначів. Ці сухожилки спрямовані до задньої поверхні основних фаланг другого-п’ятого пальців. Кожен сухожилок, в свою чергу, має три ніжки, з яких середня прикріплюється до середньої фаланги, а дві бокових доходять до дистальної фаланги пальців. Розгинач мізинця фактично є частиною розгинача пальців та має з ним спільний початок. Якщо згинати кисть, то пальці одночасно розгинаються. Це обумовлено підвищенням тонусу розгинача пальців по мірі згинання кисті. Усім відомо, що зігнуту в кулак кисть легше розігнути, згинаючи її у променево-зап’ястковому суглобі. У спокійному положенні кисті, коли руки опущені, пальці, зазвичай, дещо зігнуті. Це пов’язано з меншим тонусом розгиначів пальців порівняно з тонусом їх антагоністів.
М’яз-супінатор лежить безпосередньо на кістках передпліччя та з усіх боків закрита іншими м’язами. Тому її обриси на живій людині не видно. Вона починається від латерального надвиростка плечової кістки, кільцевої зв’язки променевої кістки та ліктьової кістки, оминає променеву кістку в її верхній третині та прикріплюється до цієї кістки між її горбистістю та місцем прикріплення круглого пронатора. Функція цього м’яза полягає в тому, що вона спричиняє поворот променевої кістки назовні в проксимальному та дистальному променево-ліктьових суглобах і працює як супінатор передпліччя.
Ліктьовий суглоб отримує артеріальну кров з:
— суглобової мережі ліктя (лат. rete articulare cubiti), утвореної верхньою ліктьовою колатеральною артерією (лат. a. collateralis ulnaris superior) та нижньою ліктьовою колатеральною артерією (лат. a. collateralis ulnaris inferior) (гілки a.brachiales), передньою та задньою гілками поворотної променевої артерії (лат. ramus anterior et posterior a. recurrentis ulnaris) (гілки a.ulnaris), гілкою поворотної променевої артерії, (лат. ramus a.recurrens radialis), серединною та променевою колатеральною артерією (лат. a. collateralis media et radialis) (гілки a.profunda brachii), міжікстковою поворотною артерією (лат. a. recurrentis interossea) (гілка a. interossea posterior).
Рухи у ліктьовому суглобі – двох видів. По-перше, у ньому відбувається згинання та розгинання передпліччя навколо фронтальної осі; ці рухи відсуваються у зчленуваннях ліктьової кістки з блоком плечової кістки, причому рухається і променева кістка, ковзаючи по capitulum. Обсяг рухів навколо фронтальної осі дорівнює 140°. Другий рух полягає в обертанні променевої кістки навколо вертикальної осі і відбувається у плечо-променевому суглобі, а також у проксимальному та дистальному променево-ліктьових суглобах, які, таким чином, являють собою одне комбіноване обертальне зчленування. Оскільки з нижнім кінцем пов’язана кисть, остання слідує при рухах за променевою кісткою. Тиск, при якому променева кістка, що обертається, перехрещує під кутом ліктьову, а кисть повертається задньою стороною вперед (коли рука опущена), називається пронацією, pronatio. Протилежний рух, при якому обидві кістки передпліччя розміщені паралельно одна одній, а кисть повернена долонею вперед, називається супінацією, supinatio. Обсяг рухів при пронації та супінації передпліччя дорівнює приблизно 140°.
Як і інші суглоби, про які ми писали раніше, ліктьовий суглоб схильний до травм та захворювань. Больові відчуття у ліктьовому суглобі можуть виникнути у будь-якому віці і не є рідкістю. Навіть найбільш незначні на перший погляд травми та захворювання з плином часу можуть призвести до втрати звичного способу життя, працездатності, та стати причиною інвалідності.
Травми ліктьового суглоба
Внутрішньосуглобові та навколосуглобові переломи (відкриті та закриті, зі зміщення відламків та без) – дуже серйозна травма, що майже завжди призводить до тимчасової часткової втрати працездатності, обмеження функціональності та складної реабілітації як після консервативного, так і після хірургічного лікування. Часто багатоуламкові внутрішньосуглобові переломи закінчуються ендопротезуванням ліктьового суглоба як єдино можливим способом повернути функції верхньої кінцівки. За найменшої підозри на перелом в області ліктьового суглоба необхідно іммобілізувати кінцівку підручними засобами або спеціальними шинами, прикласти холод та якомога скоріше звернутись до травмпункту або лікарні до фахового ортопеда-травматолога або хірурга.
Вивихи, розриви зв’язок та сухожилків, розриви м’язів також виникають за наявності високоенергетичного впливу та потребують максимально швидкого надання допомоги.
Захворювання ліктьового суглоба
Остеоартроз ліктьового суглоба – дегенеративно-дистрофічне захворювання суглоба, що супроводжується руйнуванням хряща, втратою функцій, контрактурами. Характерною ознакою є крайові кісткові розростання – остеофіти та дистрофія хряща.
Артрит – інфекційне захворювання, проявляється сильним набряком, місцевим підвищенням температури та швидким наростанням патологічний процесів. Прогресуючий артрит ліктьового суглоба зменшує рухливість кінцівки, істотно зменшує амплітуду імовірних рухів. За відсутності належного лікування збільшується ризик суглобової контрактури – ускладнення, за якого рука вимушено фіксується в одному положенні.
Бурсит ліктьового суглоба – біль при згинанні та розгинанні руки, локальний набряк та підвищення температури можуть сигналізувати про бурсит. При пошкодженні суглоба клітини синовіальної оболонки активно виділяють рідину, що накопичується всередині суглобової сумки. В результаті на зовнішній стороні ліктя зазвичай утворюється характерна шишка або набряк, а процес її збільшення супроводжується болючістю, локальним підвищенням температури та почервонінням шкіри. Для гострого бурситу характерний сильний больовий синдром та обмеження обсягу рухів. При хронічній формі відчувається помірне печіння, лікоть здається ущільненим. У ряді випадків бурсит призводить до ускладнень – гнійного процесу. Для визначення конкретного типу захворювання може бути призначена пункція.
Тунельний синдром — стиснення нерва в області ліктьового суглоба
Тендиніт ліктьового суглоба — запалення, що вражає сухожилки. Хворому здається, що болить «кісточка», хоча насправді осередок розміщено в тканинах навколо суглоба. З цією проблемою стикаються ті ж групи людей, які схильні до систематичних фізичних навантажень. Найчастіше тендиніт розвивається після травм.
Хондрокальциноз, який вражає, в тому числі, і ліктьові суглоби, є хронічним захворюванням. Під час його розвитку пірофосфат кальцію накопичується у хрящовій тканині та суглобовій сумці, спричиняючи різкий біль при згинанні та розгинанні. Хвороба проявляється у вигляді 2-3 денних загострень з тривалими періодами ремісій.
Эпікондиліти – так званий лікоть гольфіста або лікоть тенісиста – дистрофічний запальний процес у місцях прикріплення м’язів до надвиростків плечової кістки, що супроводжується реактивним запаленням сусідніх тканин часто пов’язаний з численними повторюваними мікротравмами внаслідок надмірних повторюваних навантажень на ліктьовий суглоб. Розрізняють зовнішній епікондиліт плеча (так званий лікоть тенісиста), що зустрічається частіше, та внутрішній епікондиліт плеча (лікоть гольфіста).
Хондроматоз – це захворювання невідомої етіології, пов’язане з розвитком хрящових вузлів у товщі синовіальної оболонки суглобової сумки. Частіше зустрічається у зрілому та похилому віці, переважно у чоловіків. Зазвичай вражає ліктьовий, колінний, рідше кульшовий суглоб. Розвиток хондроматозу може провокувати травми, переохолодження або дегенеративно-дистрофічні зміни суглоба (остеоартроз). Внаслідок цього захворювання у порожнині суглоба формуються вільні хондромні тіла («суглобові миші»).
Дифузний фасціїт ліктя називають запальне захворювання, що зачіпає з’єднувальні тканини оболонки суглоба. При його розвитку з’являється тягнучий біль, зменшується сила руки, ускладнюються звичні рухи.
Розсікаючий остеохондрит – омертвіння частини кістки, у даному випадку – у ліктьовому суглобі, в області суглобового хряща. При такій патології хрящова тканина та фрагмент прилеглої кістки відділяються та зміщуються у порожнину суглоба, спричиняючи біль – помірний, що посилюється під час руху. На пізніших стаціях спостерігаються такі симптоми, як «заклинювання» суглоба, скорочення амплітуди рухів та хронічний синовіт – запалення суглобової оболонки. Хвороба розвивається через місцеве порушення кровотоку в ліктьовому суглобі, частіше стається у чоловіків віком до 30 років.
Існують також системні аутоімунні захворювання та захворювання інших органів, які супроводжуються іррадіюючими болями у ліктьовий суглоб – остеохондроз шийно-грудного відділу хребта, синдром замороженого плеча, фіброміалгія, неврит плечового нерва, ревматоїдний артрит, хвороба Бехтєрєва та інші, пов’язані з порушенням обміну речовин, які можуть мати патологічний вплив на тканини ліктьового суглоба.
Пухлини суглоба – доволі рідкісне явище, проте все ж зустрічаються доброякісні та злоякісні новоутворення кісток і м’яких тканин в області ліктьового суглоба, у діагностиці та лікування яких повинні брати участь онкотравматологи та інші суміжні фахівці.
Діагностика травм та захворювань ліктьового суглоба
При виникненні болю та дискомфорту у лікті діагностика починається з консультації травматолога-ортопеда або хірурга. Лікар проводить опитування та збирає анамнез, щоб визначити, чи були у пацієнта травми в минулому або нещодавно, операції або консервативне лікування, чи існують якісь спадкові фактори та захворювання, пов’язані з порушенням обміну речовим, які можуть вплинути на стан суглобів. Надалі проводиться візуальний огляд та пальпація місця суглоба, оцінюється рухливість суглоба, наявність контрактур та реакція на різні положення кінцівки. В деяких випадках може бути потрібна консультація суміжних фахівців – невролога, вертебролога, ендокринолога, а також ревматолога – за підозри на ревматоїдний артрит.
Наступний етап діагностики – лабораторна (загальний аналіз крові та сечі, біохімія, коагулограма, специфічні аналізи для виявлення системних захворювань) та апаратна діагностика, яка може включати: рентген, УЗД, МРТ, КТ, ЕНМГ.
- ультразвукове дослідження — дає змогу побачити пошкодження м’яких тканин у структурі суглоба, ознаки запалення, накопичення рідини, патологічні зміни у хрящах;
- рентгенографія — показує стан кісток, які утворюють суглоб, виявляє кісткові розростання, відкладення кальцію при хондроматозі, відхилення у розмірах суглобової щілини;
- комп’ютерна томографія — допомагає побачити усі патологічні, запальні та деструктивні зміни кісткової тканини;
- магнітно-резонансна томографія — виявляє дегенеративні процеси, пухлини, травми, осередки інфекцій та запалень.
- Електронейроміографія (інша назва – електроміографія, а також скорочено – ЕНМГ та ЕМГ) – це спосіб функціональної діагностики, що дає змогу виявити порушення в роботі м’язів та периферичних нервів.
За результатами діагностики призначається лікування, яке повинно усунути причину патологічних зміни та болі у лікті, полегшити стан пацієнта та повернути функціональність верхньої кінцівки.
Лікування травм та захворювань плечового суглоба
Лікування залежить від багатьох факторів і завжди має бути комплексним.
При травматичних пошкодженнях різного ступеня тяжкості лікування призначається ще на долікарняному етапі та полягає в іммобілізації кінцівки, зупинці кровотечі при пошкодженні судин, знеболюванні.
Медикаментозне лікування спрямоване на усунення запалення, болючості, відновлення кровообігу та нормалізацію обміну речовин.
Носіння спеціальних ортопедичних виробів – шин, ортезів, пов’язок – спрямоване на обмеження руху в суглобі для зменшення болю та імовірних додаткових пошкоджень тканин, що сприяє швидшому відновленню суглоба.
Фізіотерапевтичні процедури доповнюють основне лікування та допомагають швидше полегшити стан пацієнта:
- в гострому періоді зазвичай застосовують токи Бернара, кварц, ультрафіолетове опромінення (УФО);
- після завершення гострого періоду можна застосовувати електрофорез новокаїну, ультразвук, індуктотермію, гідротерапію (соляні, хвойні та радонові ванни).
Масаж та мануальна терапія за відсутності протипоказань можуть зменшити біль при остеохондрозі хребта, при перенапруженні та спазмах м’язів.
Якщо проблеми з ліктьовим суглобом є наслідком травми, і консервативне лікування не приносить полегшення та необхідного результату, може знадобитись хірургічне втручання. Обсяг втручання залежить від патології і може включати:
- остеосинтез перелому фіксаторами (спиці, дріт, гвинти, стержні, пластини)
- видалення синовіальної сумки при рецидиві бурситу або при гнійних запаленнях – артроскопічна бурсектомія
- артроскопічне видалення пошкодженої або патологічно зміненої синовіальної оболонки
- артроскопічне видалення вільних хондромних тіл при хондроматозі
- при незворотних змінах у суглобі, а також при багатоуламкових переломах та остеонекрозі може знадобитись ендопротезування ліктьового суглоба
Реабілітація та профілактика
Профілактика. Оскільки найчастіше патологічні стани ліктьового суглоба є наслідком різного роду травм, найпростіші заходи профілактики включають дотримання техніки безпеки під час спортивних тренувань, уважність при підвищеному ризику травм через сезонні фактори або навантаження. Зміцненню м’язів сприяють ЛФК, помірні фізичні навантаження, плавання у басейні. Якщо больовий синдром має хронічний характер, необхідно звернутись за консультацією та отримати у лікаря інформацію про засоби захисту від загострень та препарати для полегшення стану. Людям будь-якого віку у групі ризику для профілактики болів у суглобах можна проходити санаторно-курортне лікування, яке зміцнює організм в цілому та позитивно впливає на локальну проблему.
Як і при будь-якому іншому захворюванні або травматичному пошкодженні опорно-рухової системи, при будь-яких патологічних змінах у ліктьовому суглобі – біль, обмеженість рухів, набряк, почервоніння, патологічна рухливість – слід якомога скоріше звернутись до фахівця-травматолога або хірурга, і не вдаватись до самолікування. Патологічні процеси, що видаються неважливими, з плином часу можуть перейти у хронічний стан з залученням запалення сусідніх тканин, а завершитись втратою функцій ліктьового суглоба та верхньої кінцівки, дорогим та тривалим лікуванням, і навіть протезуванням суглоба.
